Иван Светличный. 1929-1992 Молчанье

Алёна Агатова
Михайлине Коцюбинской

Слова - для доблести, для чина -
Бушуют, рвутся на язык...
Прорваться в звук! Прорваться в крик!
Хоть шепотом! Хоть для почину!

А там... не стерпит еретик,
Слова щекочут голубиную
Наивность уст. Нет ни запинки,
Ни слада им,  ты ж не привык

Их, в сущности своё подобье,
Душить в зародыше, в утробе.
Удавка смерти - немота.

Слова кипят, дерзки и  горды.
Но костенеет язык в горле
И кровью запеклись уста.

МОВЧАННЯ

М. Коцюбинській

Слова - для доблесті, для чину -
Нуртують, рвуться на язик...
Прорватись в звук! Прорватись в крик!
Хоч пошепки! Хоч для почину!

А там... не втерпить єретик,
Слова лоскочуть голубину
Наївність вуст. Нема ні впину,
Ні стриму їм, а ти не звик

Їх, сущих у твоїй подобі,
Душити в зародку, в утробі.
Смертельний зашморг - німота.

Слова киплять, зухвалі, горді.
Та кляпом вкляк язик у горлі
І кров'ю запеклись уста.