Не з війною до неї прийшла ця любов,
Хоч з війною любов - і сильніша, і глибша!..
Громадянські війна в ній народжує вірші,
А у серці палають слова молитов,
Щоб Господь Батьківщину її не залишив.
Хай не судить, хто каже: їй мед - чужина...
Це не він в її платті, не він в її шкірі!
В Україну завжди вона вірила й вірить,
Бо земля, де на світ народилась, - одна,
Що любила і любить, всім серцем, без міри.
Бо душа невід'ємна від рідних доріг,
То ж - не крапка, в стосунках між ними, не кома.
Тому й пам'ять щодня повертає додому,
До землі, де життя повело за поріг.
...Тільки їй та любов зрозуміла й відома.