Выводит мама дивным писачком
на белых яйцах восковой узор .
Кочует писанка по мисочкам,
в которых златолуковый отвар
с настоями на травах и коре,
весенних и осенних зелий -
и писанка оранжево горит
в сплетенье филигранном линий.
То вдруг она, как дивовидный свет,
то вдруг звенит, как сгусток солнца,
цветы цветут и буйствуют в росе,
олени бродят в березневом соке.
И стилизованно сплетаются сады
в дрожании густого окаймленья,
тончайшей вышивкой мерцает и горит
геометричный космацкий орнамент.
И я плыву в мир своих детских грёз
на белом колыбельном оболонье.
Катились писанками вниз с горы
лучисты солнца в мамины ладони.
Виводить мама дивним писачком,
по білому яйці воскові взори.
Мандрує писанка по мисочках,
із цибулиним золотим узваром,
з настоями на травах і корі,
на веснянім і на осіннім зіллі –
і писанка оранжево горить
у філіграннім сплеті ліній.
То вже вона, як дивовижний світ,
то вже дзвенить, як згусток сонця,
буяють буйно квіти у росі,
олені бродять в березневім соці.
І стилізовані сплітаються сади
у маєві густих обрамлень,
мереживом найтоншим мерехтить
геометричний космацький орнамент.
І я поплив у світ дитячих мрій
на білі колискові оболоні...
Котились писанками ізгори
ясні сонця у мамині долоні.