Мело, мело по всей земле,
Во все пределы.
Б.Пастернак
Не снег - сухой трухою сыплет.
Качаясь, рушится каскад,
С небес накатывает низом,
Столбом крутящимся назад.
Ввысь снова вихрем-коловертью...
Всё рушится. И сто стихий,
И суши нету. Мир без тверди
Сыпучей бездной. И ты в ней,
Возвышенной и невесомой...
А может, это - только сон?
И где-то солнце, зелень, гомон?
В грозе родившийся озон?
Но нет! В безмерности космичной
Неразграниченно слились
Земля и небо, дни и ночи,
Бездонный низ, сплошная высь.
ЗАВІЯ
Мело, мело по всей земле,
Во все пределы.
Б.Пастернак
Не сніг - суха сипуча потерть.
Паде розгойданий каскад
Із висі, рине низом, потім
Стовпом розвихреним назад,
У вись, у вири-коловерті...
Все зрушилося. Сто стихій
Без суходолу. Світ без тверді.
Сипка безодня - й ти у ній,
Підвищеній і невагомій...
А може, все те - тільки сон?
І є десь сонце, зелень, гомін?
Грозою скресаний озон?
Немає! В безмірі космічнім
Нерозмежовано злились
Земля із небом, день із ніччю,
Безодній низ, розверзла вись.