***

Лірика.

«Хто любив, той носить шрами».
/ Альфред де Мюссе Луї Шарль./
************************************

Мені здається, я тебе знала вічно,
Хоча ні разу не дарував мені квіти,
Не зізнавався мені в коханні публічно
Але навчив мріями в даль летіти.

Мені здається, я не кохала ніколи.
Ти мене вчив любов по губах читати.
Знав, що я більш за все люблю матіоли
І не люблю довго на щось чекати.

Мені здається, ми в  почуттях тонули.
Подихом грів холодні мої долоні.
Я так боялась що ти - то моє минуле
І що без тебе покриються снігом скроні.

Мені здавалось, ти моя довга пісня,
Ти моя осінь, ти моє синє небо.
Дуже боялась нашого «до» і «після»...
«Після»... тоді коли я живу без тебе.

Мені здавалось, боляче буде вмирати,
Коли в очах росою тремтітимуть весни,
Коли раптово звикнемо ми мовчати,
Бо ми померли... померли і не воскресли.