***

Татьяна Олексийчук
Він не знав, що у нього не буде вечора -
Світанок росою тіло омив.
Він не знав, що сьогодні він приречений,
Він так мало на світі жив.

Він не знав - до весни чотири кроки,
Він не встигне зробити крок.
Йому було лише двадцять два роки
І здавалось усе буде ок.

Він не знав, що ридатиме мама й тато,
Друзі, дівчина і рідня.
Він не знав - то остання зустріч з братом
І скінчилась для нього війна.

Він не встиг станцювати весільного вальсу,
Не залишив по собі дитя.
Він не знав, що у нього немає шансу
І таке коротке життя.

Він не знав, що у нього не буде завтра.

******************************************