Ні краплі правди.Немає віри.
Наразі бачим,що все не так.
Лише зростають синів могли,
Ненажеруться людьми ніяк.
І не важливі вже наші душі,
І плач,що матері рве в шматки.
Нас продають.Ллють патріотам в уші,
Що ми повинні тримать їх рви.
Ми стоїмо за чиїсь потреби,
Ми полишаєм своїх родин.
А виявляться це не треба,
Найголовніше-чінуш сини!?
І не важливо,що є ВКраїна,
Яку до крові забили вщент.
Бо коли мати ховає сина-
"Царьки" жирують,не взнав проблем.
І не на часі,і не вразливо,
Бо не говорим,бо "їм війна".
Коли навколішках Укріїна-
Вони набили все доповна...
Стікає кров'ю увесь народе,
А діти родяться сіротьми.
Ось так виборюється СВОБОДА,
В тих,кого важко назвать людьми.
Вбиваєм ворога,що із зовні,
Але ця битва не так страшна.
Як на руїнах,политих кров'ю,
Почнеться внутрішняя війна...
НІХТО НЕ В ЗМОЗІ ЗДОЛАТИ ВОЛЮ!
НІЩО НЕ ЗЛОМИТЬ ЖИТТЄВИЙ ДУХ!
ПЕРЕЖИВЕМО,ЗЛАМАЄМ ДОЛЮ!
І РОЗІРВЕМО НЕВОЛІ КРУГ!