Как тихо тут: земля и солнце!
Уже лещина выпускает
Свои светильники тугие,
И хрупко расцветает ряст.
Как мирно тут: тебе на руку
Упала сплюснутая жабка,
А в озерцах поют жерлянки,
Куют задумчивость лесов.
Послушай: где-то за горою,
За кронами деревьев, слышишь?
Там облака дождины света
Роняют в росплески весны.
Побудем тут. Тут все дороги,
Что землю, полную любовью,
К нам привели, ее частичкам.
Побудем тут с тобой одни.
Як тихо тут: земля і сонце!
Уже ліщина попустила
Свої світильники довгасті,
І крихко розцвітає ряст.
Як мирно тут: тобі на руку
Упала скакавка плеската.
В воді озерець джерелянки
Кують задуму лісову.
Прислухайся: десь за горою,
За верховинами дерев,
Облоки ронять краплі світла
В уважні розплески весни.
Побудьмо тут. Тут всі дороги,
Що землю, втомлену любов'ю,
Вели до нас, її найменших.
Побудьмо тут на самоті.
1929