«Я зроблю неможливе - попрошу світ молитися за тебе.»
/Т. Олексійчук./
***************************************
Коли весна заплаче буйним цвітом,
Коли назад повернуться птахи,
У чорне буду я уже одіта,
Щоби пройти усі свої шляхи.
Я прокидатись буду із зорею,
Молитимусь до синових світлин...
Як важко жити без душі з душею
І знати те, що був у мене син.
Чекати, щоби син мій повернувся,
Щоб розчинилась в просторі імла.
Я так хотіла, щоби він всміхнувся,
Я так хотіла... та не вберегла.
Як занесуть мені його до хати,
Буду волати я до забуття!
Не дай Господь нікому так чекати,
Щоб у труні привезли вам дитя.