Прикриє землю, білим, чистим,
Легким, як пір`я каплуна,
Сніжинок, з кришталю намистом...
Та будь ти проклята, війна ...
По між дерев, шаленим вітром,
З уламків цегли, рами , скла,
Все ж проростаєм божим світлом …
Та будь ти проклята, війна ...
Любов залишим за порогом,
З за цього «руського» лайна,
Душею розмовляєм з Богом …
А ти , будь проклята, війна