***

А за моїм вікном весна
Стоїть з гірким розчаруванням,
Що не відродження вона,
А смерть несе за квітуванням.

Над білим цвітом чорна злість
Її сади заполонила,
І навіть Бог не відповість,
Кому і чим так завинила.

Природа-Мати в джерелі
Обмиє рани, заспокоїть
На тілі страдниці-землі…
Але на серці не загоїть…