Мені дорікають
-------------------------------------
Мені дорікають, що я в закордонні,
мовляв, мені добре в чужому краю,
тривоги не мучать, та я у безсонні
ночей не проводжу, живу мов в раю.
~
А ще не воюю, далеко від дому...
Та іншим, та іншим мені дорікають.
О, так, не воюю!.. Складаюсь на дрони
та вірші пишу, що отим допікають,
хто славить та хто заохочують орди,
хто преться із ненавистю в Україну,
талдича при цьому про братні народи,
й про те, що спасають війною країну -
дурну (дурнувату), що гадки немає,
що спецоперація - це не розправа...
А про руйнування... Без них не буває,
коли мир приносить сусідня держава;
що в смертях своїх ми самі винуваті,
бо чинимо опір, б’ємося уперто,
а ще сатаністи (чи то біснуваті),
тому необхідно, як нечисть нас стерти...
Став злим, та викреслюю тих, хто повчають
із свого життя, з сторінок в інтернеті,
і на перемогу уо* долучаю
і слово разючіше а ніж багнети.
Так я у безпеці, живу в закордонні,
де інше спокійне життя та закони...
Мій спокій душевний – це нігті в долонях,
коли Дім кошмарять сирени та дрони.
.
уо* – умовні одиниці
.
збiрка ЛiРИКА З ПРИСМАКОМ ПОРОХУ, 2016-2023 рр.