У березневім, неохайнім,
затерплим від тривог війни дворі
ще щось росте, квітує вельми файно.
Весна то не на тиждень, не на рік.
Вона із сонцем і теплом приходить
та розтуляє очі квітам і брунькам,
і кицьки березневі – хить і врода,
і дозволяють лащитись котам.
А вітер підганяє в спини хмари,
щоб вивільнили небо для тепла,
а сонце ще привітне і не яре,
спроквола весняний лаштує лад.
Зігріє муху, дасть тепла мурасі,
і бджілка вже по квітах, де нектар,
таке весняне непохитне щастя:
бери, тримай від Бога світлий дар.
І де там тій війні – вона скінчиться!
Вона ще тут: руйнує і вбива...
Та не втримати мирний дух і міцність,
попереду сівба добра й жнива.