В південний жар в долині Дагестану
З свинцем у грудях помирав там я;
Диміла тож іще глибока рана;
По краплі кров точилася моя.
Лежав самотній на піску долини;
Уступи скель тіснилися кругом,
Й палило сонце там жовті вершини,
З ними й мене, та я спав мертвим сном.
І снився там мені осяяний вогнями
Вечірній наш банкет у рідній стороні.
Між молодих дружин у косах з квіточками
Точився пересуд, присвячений мені.
Проте пересуд цей не всіх втішав;
Сиділа там задумливо одна,
Й бог знає чим її юна душа
У сон сумний була занурена.
І снилась їй долина Дагестану;
Знайомий труп лежав в долині тій,
І димлячись чорніла в нього рана,
Й запекла кров вже відкидала тінь.