В каком уборе ты взошла на кручу?
Я вижу только музыку во мгле.
Я слышу лишь молчанье неминучее,
упрятанное, точно храм в золе.
О если б те холмы звучали, пели!
седая пустошь и холмы святые, –
хотя бы ради той души последней,
во всей ужасной наготе открытой.
В якім одінні ти зійшла на кручу?
Я бачу тільки музику в імлі.
Я чую тільки тишу неминучу,
заховану, як церква у золі.
Звучати мусять ці горби, співати! –
ця пустка сива, ці горби святі, –
хоча б душі останньої заради
в її потворній, чистій наготі.