Я так тебя люблю.
За Винницею - осень.
Еще хотя и Южный,
уже холодный Буг,
Из винокурен дым
лежит в пожухлом просе,
Шафрановый ноябрь
в ладони белой смолк…
Я так тебя люблю.
Моих молитв анданте…
А ты смеешься там
и скрипка всё поёт…
И это для тебя
играют оркестранты,
И за твоё здоровье
мужик какой-то пьёт.
Я думал, воля – это
уздечка золотая,
Конь вороной и степь,
где нет врагов и меж…
А воля - это если,
не нужный никому, я
Иду через ноябрь,
и он ничейный тож…
Із циклу “ЗГОРІЛА КОРЧМА”
Я так тебе люблю.
За Вінницею – осінь.
Іще Південний, а
уже холодний Буг,
Із винниць п’яний дим
лежить в пожовклім просі,
І жовтий листопад
в долоні білій вщух…
Я так тебе люблю.
Моїх молитв анданте…
А ти смієшся десь
і скрипка виграє…
Тобі танцює зал
і грають оркестранти,
Тобі якийсь мужик
вино червоне п’є.
Я думав, воля – це
коли вуздечка срібна,
І чорний кінь, і степ
без ворогів і меж…
А воля – це коли,
нікому не потрібний,
Ідеш крізь листопад,
який нікому теж…