Твоїх очей таємна глибина,
з осіннім передчасним падолистом...
в душі дитячій цілий рік - весна
і сонячність у вдачі промениста.
Хоч крил не видно, але є вони,
готові полетіти в край далекий
від вірусів смертельних, від війни,
неначе наші восени лелеки.
Одного разу справді полетів,
а Усмішку залИшив на прощання...
в якім тепер ти, синку, із світів,
моє прекрасне лелеча останнє?
Відтоді у душі моїй печаль,
яку ніхто полегшити не може...
Вдивляюсь часом у безмежну даль
і шепочУ : "Люби синочка, Боже!
Бо він один із Янголів Твоїх,
що пекло на Землі прийняв смиренно
і витерпіть випробування зміг,
і турбувався виключно за мЕне."
Твоїх очей таємна глибина,
з осіннім передчасним падолистом...
приходь до мЕне, Янголе, у снах,
наповнивши їх особливим змістом.