Те облики, которым нет числа,
что миновало и что канет в мрак,
сны украдут твои, сотрут их в прах,
ведь ты от них как от ветвей листва.
Ведь ты от них, они — в тебе. Так время -
само в себя оно перетекает,
взгляд тихо гаснет и шаги мужают,
а тихий снег точно массаж для нервов.
Ті постаті, яким нема числа,
ті проминання, що підуть у морок,
украдуть сни твої, зітруть на порох,
бо ти від них, мов листя від стебла.
Бо ти від них, вони — в тобі. Мов час —
тече ісход з епохи до епохи,
де гаснуть очі та мужніють кроки,
а тихий сніг для нервів, як масаж.