Кот на глине.
Очи сини.
Когти горстью в кулаке…
Золотым мешком –
не клином –
улетают воробьи.
Недалёко улетают.
Улетают,
или нет.
Соли клюнуть на лимане,
поваляться на стерне.
Здесь на зоне был Овидий –
зек по прозвищу Назон…
Меж медей, медуз и мидий –
молодой масон
Ясон.
Бунтовщик. Злодей, быть может.
Раб руна и царь погонь.
И темнее
тайной ложи –
между волн
его
“Арго”.
Кто-нибудь ещё, наверно,
умирал иль улетал, –
в берег белый,
в шорох темный
словом втаптывал лета.
Ну, а нам-то все…
К тому же
промеж пальцев –
и дай Бог…
Наш лиман лежит Потопом
с чёрной лодочкой для двух\лодкой на двоих.
Кіт на глині.
Очі сині.
Жменя кігтів у руці…
Золотим мішком –
не клином –
відлітають горобці.
Недалеко. Не останні.
Відлітають,
але ні.
Сіль клювати на лимані,
пил купати на стерні.
Тут на зоні був Овідій –
зек на прізвисько Назон…
Між медей, медуз і мідій –
молодий масон
Ясон.
Заколотник. Злодій, може.
Раб руна і пан погонь.
Темний,
мов таємна ложа, –
поміж хвиль
його
“Арго”.
Хтось іще бував, напевне,
умирав чи відлітав, –
в берег білий,
в шерех темний
тобто втоптував літа.
Ну, а нам це все…
І потім
поміж пальців –
і дай Бог…
Наш лиман лежить Потопом
з чорним човником для двох.