Мою смереку кто послал на муку?
Снег отряхнул с неё - свой прятал след.
И падал снег с её колючих веток
на голову мою. В пустую тьму
взгляд прячу... Так пускай порвётся нить
извечная.
Не пепел ударяет,
а снег...
Однако же вины не понимает
душа. Прощенья не у кого попросить.
Мою смереку хто послав на муки?
Сніг на неї обтрусив – ховав свій слід.
І пада сніг з її колючих віт
на голову мою. В порожню сутінь
ховаю погляд… Хай порветься нить
одвічна.
Вже не попіл калатає,
а сніг…
Але вини не відчуває
душа. Прощення ні в кого просить.