Скупа природа в наших городах:
среди домов как будто исчезает/пропадает
деревьев поступь. Это мы читаем
в ветвях печальных, как тревоги/смятенья знак.
И говоришь ты: ну к чему, зачем
куст этот каменный, букет на сходах,
витраж вот этот, разноцветный выдох
сухих соцветий - зрения печаль?
К чему этот парад настенных пащ,
цветок в окне и виноградный плащ -
эрзац лугов, застынувший в гордыне?
Мы тут взрослели. Нам познать дано,
как голый стебель просится в окно,
как солнца проблеск вьётся по гардине.
Скупа природа наших середмість:
на тлі домів, незрима і знищима,
хода дерев. Читаймо це очима
з повільних віт, немов бентежну вість.
І ти питаєш: ну до чого цей
камінний кущ, і цей букет на сходах,
і цей вітраж, мов кольоровий подих
сухих суцвіть — осмута для очей?
До чого цей парад настінних пащ,
віконний цвіт і виноградний плащ —
ерзац лугів, закляклий у гордині?
Ми тут зросли. Пізнати нам дано,
як гола павіть б'ється у вікно,
як перший промінь в'ється по гардині.