Не пощастило нашій Україні,
Де власть з приват-маєтністю у дружбі...
Пророк Шевченко лямку тяг в терпінні...,
Закований у панську власність, службу.
А шлях життєвий й з виховання ходу -
"Що сіється, те і росте щороку...", -
Тож мовлять, що співець добра народу...,
Та... "вурдалак й ловлас" - з другОго боку.
Зрости б душі не з паном, не з буржуєм...,
А з чемними - хто із трудящих класом,
Ніхто би не сказав: "задки малює",
І не спускав у ницість - ловеласом...
Отож тупих, розбещених, сумнІвних...
Нещадною мітлою з шкіл змітайте -
Моральною хай бУде Україна,
Прекрасний шлях в майбутнє прокладайте.