Когда она вернулась, ближе уже к зиме,
все свои летние вещи выменяв на билет,
в тёплых её карманах портовые крылись дымы,
и высохших лепестков розы был её крови цвет.
И я листал её книги в перце, корице, вине,
и слушал себе вполслуха, как она заливает,
и как растёт в темноте, зрея на глубине,
черный каменный уголь,
как трава зеленеет.
И солнце медленно скатывалось под весом тяжким своим,
и она толокно рассыпала, как звончатый порошок,
и каждый вечер ждала, когда же пойдёт уже снег,
но снег, в отличие от неё,
так и не пошёл.
Коли вона повернулась, ближче вже до зими,
всі свої літні речі вимінявши на квиток,
в теплих її кишенях ховались портові дими,
а кров мала колір висушених
трояндових пелюсток.
І я гортав її книги в перці, кориці й вині,
і слухав собі неуважно, як вона залива,
і як виростають у темряві, зріючи на глибині,
чорний камінь вугілля,
зелена рослина трава.
І сонце повільно скочувалось під тиском своєї ваги,
і вона розсипала борошно, мов дзвінкий порошок,
і чекала кожного вечора, коли вже підуть сніги,
але сніг, на відміну від неї,
так тоді й не пішов.