"Хай рідна Вкраїна у мовнім вінку
Своїм роємаїтім - глаголить, співає,
Хай мову в ній кожен, хто хоче яку,
Свободно - у спів, річ вести - вибирає".
"Он Свєта до нас йде, убралась - калина,
Якісь-то несе нам ідеї...".
"Послухаєм, скаже газетним що чином,
Що так він прилип вже до неї".
"...Максим любить руську, вкраїнську - Марія,
А Ганна з угорською звична...,
Працюють, спілкуються в кращих надіях,
Звучать усі файно-велично".
"Мовляють, що мовних питань не булО
У штатах там американських".
"Не чули подібне щоб щось де гуло
І в, бувших вже, штатах радянських".
"Бо мови із матері груддю нам йдуть,
Тай з душ людських у подобАннях.
Он Гоголь обрав наш російської путь,
Вкраїнську - Вовчок із старанням*...
І правда святая на боці людей,
Не рвуть що в політику мови.
"А хто її в'яже в фашину** "ідей" -
ПопИхач царизму то "нОвий"".
Чувала: в двадцятих-тридятих - пори
"Радянських рокІв унікальних"
В республіки клич керівний був згори
ПіднЯть усе національне.
Тож й мові вкраїнськоій дав клич цих ідей -
ЩонАйбільш писать, друкуватись...
Та не утягло це радянських людей
Місцевою біьш спілкуватись.
Бо ж йшло це свободно, ніхто не натис
Рій слів підбирати насильно,
Не брали у руки єгипетський спис.
Узбецька, вкраїнська... - всі вільно.
Отож і тепер (хоч вже й "чвари з "верхів"),
Щоб лЮдяним буть скрізь здоровим,
Хай мовне питання зійде у архів,
"Давити не файно на мови***".