Стих водопад. Когда опала пена,
увидел я над пропастью подруг.
И лес узрел их. Отступил на шаг
и рухнул перед ними на колена.
С каких небес они? Со звёзд каких?
Как водный ток вдруг замер непрерывный?
В ущелье тает каждая краплина.
Есть ключ, но я не знаю, где замок.
Их, видно, воды вынесли из бездны,
темны и их жилища, и слова,
не знали слов тех небеса Господни.
И камни для них мягче, чем трава.
Не знают ни греха, ни божества,
душою как вода, чисты, безродны.
Варіації
1
Стих водоспад. Коли вляглася піна,
побачив я над прірвою жінок.
І ліс уздрів їх. Відступив на крок
і впав перед жінками на коліна.
З яких небес вони? З яких зірок?
Чому вода спинилася неспинна?
В проваллі тане кожна крапелина.
Я маю ключ, не знаю, де замок.
Їх, мабуть, води винесли з безодні,
і їхні житла темні, і слова,
яких не чули небеса господні.
Для них каміння м’якше, ніж трава.
Не знають ні гріха, ні божества
вологі душі, чисті і безродні.