У посмішку ховатиму печалі,
у сміх легкИй затАєну журбу...
І більше не питатиму : що далі?
Нестиму мовчки смуток на горбу.
Написане - здійснИться. Хоч не хочеш.
Бог розписав сценарій до кінця.
А нам дарує світлі сни прорОчі
і колючкИ тернового вінця.
Щоб грішні причастИлися безгрішним...
щоб темні посвітлішали на мить...
щоб успіхом хвалились неуспішні...
а кам'яні відчули, що болить.
Видніше Богу, що кому належить :
народжень крик чи тишина могил...
Усміхнена дарма шукаю межі
душі своєї... між камінних брил.