Мій спо́мин міститься у гру́дях,
Заполонивши ди́хальні шляхи́...
Тамує, жи́виться відлю́ддям
Бажаючи лиш зле́ту як птахи́...
Він згадки в'є з рокі́в кохання.
Пульсує жаром бу́лого життя.
І кра́є се́рце як в останнє
Незді́йсненим з мину́лого буття.
Мій спо́мин то таїна, сила...
Як і у всіх, але він тільки мій...
У ньому вічності крапли́на
Тому він наче Бог, завжди живий.