Стихи - до рассвета. И свежи слова,
хотя и суровы.
И ты тихо шепчешь вот так, как тогда:
в семнадцать, весною.
И снова запахнут, и вновь зазвучат,
распустятся строки.
Кому ещё эта нужна благодать
в стареющем веке?
А вдруг не наскучила песня твоя
в отжившем столетье,
коль вновь настаёт золотая пора
и души калечит.
Удосвіта – вірші. Слова молоді,
хоча й непривітні.
І ти прошепочеш отак, як тоді:
в сімнадцять, у квітні.
І знову запахнуть, і знов зазвучать
твої розповиті.
Кому ще потрібна така благодать
у сивім столітті?
Немов не набридла ця пісня стара
в старому сторіччі,
коли настає благодатна пора
і душі калічить.