Стеною неприступной между нами
Судьба восстала! Как два корабля,
Разносит море нас меж берегами,
Мой свете ясный, неприветная звезда!
Я за тобой слежу издалека,
Твой свежий след я рад бы целовать
И душу тем дыханьем наполнять,
Что с твоих губ плывёт подобьем ветерка.
Но вдруг исчезла ты! Как в чаще без дороги
Остался я. Куда теперь? Зачем?
Смешались мысли, подкосились ноги,
А в сердце холод... Дым кругом, лишь дым!..
Неперехідним муром поміж нами
Та доля стала! Мов два судна, море
Розносить нас між двома берегами,
Моя ти ясна, непривітна зоре!
Ще здалека слідить тебе мій зір,
Твій свіжий слід я рад би цілувати
І душу тим повітрям напувати,
Що з твоїх уст переплива в простір.
Та щезла ти! Мов в лісі без дороги
Лишився я. Куди тепер? За чим?
Підтяті думки, не провадять ноги,
А в серці холод... Дим довкола, дим!.