По лесу шум, протяжный шум
Бесперестанный…
Качает кронами дубов
Лес высоченный.
Легко/без дум куда-то облака
Над ним плывут,
А ниже - звонким серебром
Кукушки грусть.
Упасть в траву, закрыть глаза,
И пусть приснится
Любовь, прошедшие года,
Всё, что прожито.
И те, которых средь живых
Давно уж нету,
И пусть вершины у дубов
Качает ветер.
По лісі шум, розливний шум
Неперестанний…
Гойдаються верхи дубів
Високостанних.
Над ними хмари, як примари,
Пливуть без дум,
А долі — срібне щебетання,
Зозулі сум.
Лягти в траву, стулити очі
І тихо снити
Про давні літа, про кохання,
Про все прожите,
Про дорогих, що між живих
Уже немає,
А вітру плив верхи дубів
Нехай гойдає.