Давно в гробу Тарас и Костомара,
Грабовский вежливый, покладистый Плетнёв…
Седеет разум, остывает кровь;
Былые годы - бледная примара.
Но он в трудах. Как феникс из пожара,
Мотроновка его родится вновь;
И рвеньем веет от речей его,
Во взгляде — отблеск молодого жара.
Он гонит тупость и смурную лень,
В Европе хочет "возвести курень",
Над творчеством культурников пьянеет;
И лет преклонных тягота легка,
И даже в смертных муках в миг последний
Всё пишет в воздухе его рука.
Примара - призрак.
Кулiш
Давно в труні Тарас і Костомара,
Грабовський чемний, лагідний Плетньов…
Сивіє розум і холоне кров;
Літа минулі — мов бліда примара.
Та він працює. Феніксом з пожару
Мотронівка народжується знов;
Завзяттям віє від його промов,
І в очах — відблиск молодого жару.
Він боре тупість і муругу лінь,
В Європі хоче "ставляти курінь",
Над творами культурників п’яніє;
І днів старечих тягота легка,
І навіть в смертних муках агонії
В повітрі пише ще його рука.
11.05.1926