Хоть рушили тебя гермокопиды
И архитектор опошлял бездарный,
И всюду оставлял следы пожар,—
Ты всё стоишь, с веселым, ясным видом.
Недаром восхваляют дружно гиды
Красу твою - твой самый ценный дар.
Синеют воды, зеленеет яр,
Повсюду ослепительные виды.
А улицы твои бегут за взглядом
В простор, где воздух, полный ароматов,
Где над горами ходит ветер пьяный.
И в тихий час, когда нисходит ночь,
Шумят степенно старые каштаны
И в небо взносят мириады свеч.
9.06.1928
Київ навесні ввечері
Хоч як звели тебе гермокопіди
І несмак архітекторів-нездар,
І всюди прослід залишив пожар,—
Ти все стоїш, веселий, ясновидий
І недаремно вихваляють гіди
Красу твою, твій найдорожчий дар.
Синіють води, зеленіє яр,
І стелються сліпучі краєвиди.
А вулиці твої виводить зір
В повітря чисте. В запашний простір,
Де ходить вітер горовий і п’яний,
І в тихий час, як западає ніч,
Поважно гомонять старі каштани
І в небо зносять міріади свіч.
9.06.1928