В оттепель запотевает стекло,
как чешуя, вычищается лёд,
и снег, точно пряженое молоко,
воздушен становится и невесом.
Долгой зимой я счёт потерял
разноцветным светилам, теням небес,
что проживают горнюю жизнь
подобно отарам на пажитях.
И хоть блуждают ночные стада,
но приходят обратно с чужих сторон,
ведь тропа их бела, а вера тверда,
как неразбавленный аспирин.
З відлигою швидко пітніє скло,
вичищається крига, мов рештки луски,
і сніг, ніби пряжене молоко,
невагомий робиться і легкий.
За довгу зиму я втратив лік
разнобарвним світилам, тіням узвиш,
які проживають горішній вік,
наче отари між пасовищ.
І хоч блукають нічні стада,
та завжди приходять з чужих сторін,
бо стежка їх біла, а віра тверда,
ніби ще не розведений аспірін.