Мы в вечности некогда явимся вновь.
Тогда наше сердце будет прекрасным:
Не помрачится наша любовь,
И радость, поверь, не угаснет.
Покроется прошлое вечною тьмою;
Что скорбные воспоминания?
Впервые мы станем собою,
Лучистыми звёздами станем...
В безмежності часу ми прийдемо знов.
Тоді наше серце буде прекрасне:
Не потьмариться наша любов,
І наша радість не згасне.
Минуле покриється вічною тьмою;
Та що нам по скорбному спомині?
Ми вперше станем собою,
Засіяєм, як зоряні промені…