Золото на воде и огни за рекою.
Вот твои слёзы откуда и радость откуда.
Речь твоя сразу же делается горькою и сухою,
лишь между нами проскальзывает холод.
Холод, который стоит между нами стеною,
стоит, и его одолеть в самом деле нечем.
Но, по крайней мере, если ты говоришь со мною,
значит, не говоришь с кем-то другим в это время.
По крайней мере, если ты слушаешь и смеёшься,
или наоборот - умолкаешь и плачешь горько,
можно не волноваться по поводу твоего сердца,
оно по-прежнему остается неугомонным и кротким.
Можно не пугаться и не сходить с ума,
останется ли оно таким и дальше,
ты же слушаешь меня, а стало быть, все проблемы
так несерьёзны на самом деле, так преходящи.
Можно хоть малость быть за тебя спокойным,
можно хотя б на миг равновесие восстанавливать,
слушать твоё сердце, по-прежнему непокорное,
требующее всё больше любви и внимания.
Вот откуда все сомнения твои и желания.
Руководствуйся своими верою и удачею.
Холод, это единственное, что тебе мешает.
Холод, это единственное, что ничего не значит.
Золото на воді й вогні за рікою.
Всі твої сльози звідси й радощі звідси.
Мова твоя стає щоразу стриманішою та гіркою,
щойно між нами з’являється відстань.
Відстань, яка стоїть поміж нас стіною,
стоїть, і здолати її насправді нічим.
Але, принаймні, якщо ти говориш зі мною,
ти в цей час не говориш із кимось іншим.
Принаймні, якщо ти слухаєш і смієшся,
або навпаки — якщо замовкаєш і плачеш,
можна не хвилюватися щодо твого серця,
яке й надалі лишається наполегливим і терплячим.
Можна не лякатися й не панікувати
щодо того, чи воно працює надалі,
адже ти слухаєш мене, а отже всі завади
такі несерйозні насправді, такі нетривалі.
Можна хоч трішки бути за тебе спокійним,
можна хоча б на мить відновлювати рівновагу,
слухати твоє серце, що лишається непокірним,
перебирає на себе всю любов та увагу.
Звідси всі твої сумніви та бажання.
Керуйся своїми вірою та удачею.
Відстань, це те єдине, що тобі заважає.
Відстань, це те єдине, що не має жодного значення.