Звезда сверкнула, как стрела,
и песня искрою угасла,
и только мокрая трава
росу роняла, та плыла,
как слово, чисто, ясно.
Согнулся в обруч окоём,
полоской круглою качая,
и ночь уж начала кончаться,
костром забытым догорая.
Рассвет, как синий воз, идёт
и солнца сноп в село везёт.
Бьёт крыльями петух червонный,
как медный голосистый серп.
Пiвень
Зоря майнула, мов стріла,
неначе іскра, пісня згасла,
і тільки з мокрого зела
роса краплинками сплила,
мов слово, чиста й ясна.
Вже обріїв зігнувся рівень
у круглу смугу обруча,
і ніч почала вже кінчатись,
неначе ватра, догоряти.
Ось ранок синім возом їде
і сонця сніп в село везе.
Крильми шумить червоний півень —
співучий з міді
серп.