Из-за жёлтого клёна
Зорька жаркая в паутине.
Гашу над столом моим
Пламени бледный листок,
А с ним
И цветы моей милой сказки.
Всю ночь челнок фарфоровый плыл
Через сбитую ряску.
Недолго осени сгорбленный день
Ковылять будет в поле пустом.
Только грустно, с каждым разом грустней
Возвращаться вечером к дому.
Из-за пепельных кровель
Руки дыма все в паутине.
Челнок фарфоровый мой,
Поплывём ли мы ныне?
Із-за жовтого клена
Жарка зоря в павутинні.
Гашу над столом моїм
Полум'я зблідлий листок,
А з ним
І розцвіти милої казки.
Цілу ніч порцеляновий човник плив
Проти збитої ряски.
Недовго осені згорблений день
Буде кульгати в полі пустому.
Тільки смутно, щораз то смутніш
Вертати надвечір додому.
Із-за сірих покрівель
Руки диму в липкім павутинні.
Порцеляновий човнику мій,
Чи поплинемо нині?
18.VII. 1929-1932