Жени
Маргарита Метелецкая
"Московіти навмисно привітні,
Ходять прямо, а бачать - навкіс:
Хоч про дружбу кричать многолітню,
А вже дулю готують під ніс!
І ніколи, - кажу вам, - ніколи
Не навчаться у рівності жить !
Їхня зверхня і вперта сваволя
Нашу ВОЛЮ не буде любить!"
Ганна Чубач
Благаю, швидше охолонь,
Жаго гірких моїх безсонь!
Не жди, безсила та убога, -
Незрушні відповіді Бога!
І не питай Його: "Коли ж!?"
Занурюйсь в сонячний капіж,
І досить мрій про листування
Й на милосердя уповання...
Невже це Він того хотів? -
Вже цвинтар - не вміщає тіл
Героїв - і синів, і дочок?!
Чи радість то для нас пророча?!
Війна по згарищах кружля -
Старі в завалах й немовля...
Печерськ голосить й Голосіів
В атаках ворога на Київ!?
"Кинджалом" зібгана Земля,
До Неба - кров'ю промовля:
"Вже годі гвалтувати й рвати!!! -
Ординців - за пекельні грати,
Де жоден - вічно не втече,
Де вічно - Божий гнів пече,
Жени, Архістратиже Божий!!! -
Бо хто ж нам, грішним, допоможе?!
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2023
Свидетельство о публикации №123053004717
"Бо хто ж вам, грішним, допоможе?"
Вам пушки, танки шлют, патроны …
И старче Байден, Шольц,вельможи,
И Бори Джонсоны, Макроны…..
Не бЕдствуете вы, дружище!
Милльярды долларов летят,
Чтобы «русне» устроить ад…
И беспилотники тут рыщут!
Зачем вы просите у Бога
Еще Его, святой подмоги?
Сулите русским Божий гнев?!
Марго, а вы не оборзев?
Огнем Донбасс и день и ночь
Солдат Украйны поливает,
С землей равняя мать и дочь…
И к ним он жалости не знает.
"Ординцы" - мы, а кто же вы?
Подстилка для Европы, Штатов?
А там ли крайних ищешь ты?...
Нет, не Россия виновата,
"Вже цвинтар - не вміщає тіл
Героїв - і синів, і дочок?!"
Народ Украйны так хотел,
Не жаждет он поставить точек,
Сказать, что их «усе» достало!
Нажраться богачам пора,
Прогнать их с вашего двора…
А вам и им…все мало, мало!
Когда же в вас проснется ум?!
Слетит со трона толстосум?!...
Заметь, Марго, ты шлешь проклятья мне,
А я желаю просветления в уме.