Раскрыта книжка, лампа, мотылёк залётный,
на сердце мыслей мутный ток.
На стенах тени вяжут кругло петли
в причудливый и спутанный клубок.
Как черный кот, сидит пузатый чайник,
гудят куранты, будто шмель.
Как сладко ты, очарованье тайны —
то слово, что как каменная твердь!
Жестянка неба, оловянный месяц
и ночи седоватый дым.
Ужели ж нет на этом свете места
порывам невозможным, огневым?
Нiч
Розкрита книжка, лампа, блудні нетлі,
ляга на серце ржа думок.
На стінах тіні в'яжуть круглі петлі
в чудний і нерозплутаний клубок.
Мов чорний кіт, сів череватий чайник,
годинник, наче джміль, гуде.
Яка ж солодка ця принада тайни —
те слово, що, мов з каменю, тверде!
Бляшане небо, олив'яний місяць
і ночі попелястий дим.
Невже ж нема на цьому світі місця
поривам нездійсненним та палким?