I
В сосновое вплываем море,
в сосновый шум, сосновый хор.
Над нами небо необзорно,
вершин волнующихся свод,
над нами, глубоко вздыхая,
паруют масляные пни.
И под ногой, когда ступаешь,
пахучей слышишь рост травы.
Здесь ничего не хочешь, кроме
как мшистому отдаться сну,
упасть в первоприроды сумрак,
времён прадавних глубину.
И пусть в телах у нас, как в соснах,
смола густая закипит.
Пусть в жилы зелень, и истома,
и пламя льётся и пьянит.
Пралiто
1
Впливаємо в соснове море,
в сосновий шум, сосновий спів.
Над нами небо неозоре,
над нами дах струнких верхів,
над нами віддихом глибоким
парують оліясті пні.
І чуєш, як під твоїм кроком
зростають зела запашні.
Тут не бажаєм більш нічого —
обкутатися мохом сну,
в прапервісний природи морок,
в прадавню впасти глибину.
Хай в нашім тілі, наче в соснах,
густа живиця закипить.
Хай в наші жили зелень млосна
і полум'я спливе й блакить.