На тихом озере, где грезят верболозы,
до поздней осени, давно приручены,
то брызгались, то плавали они,
и шеи свои гнули, точно лозы.
Когда ж, звеня стеклом, пришли морозы
и плёс стал твёрдым, в белый сон нырнув, —
пловцы взломали ледяную новь,
и не страшны были для них зимы угрозы.
О, пятерня несломленных певцов!
Сквозь бурю, снег гремит победный зов
и рушит лед унынья и неверья.
Дерзайте, лебеди: из пут небытия
ведёт вас в мир созвездье светлой Лиры,
где пенятся моря кипучего житья.
Драй -Хмара
Лебедi
На тихім озері, де мріють верболози,
давно приборкані, і влітку й восени
то плюскоталися, то плавали вони,
і шиї гнулися у них, як буйні лози.
Коли ж дзвінкі, як скло, находили морози
і плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, —
плавці ламали враз ті крижані лани,
і не страшні були для них зими погрози.
О, ґроно п'ятірне нездоланих співців!
Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,
що розбиває лід одчаю і зневіри.
Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття
веде вас у світи ясне сузір'я Ліри,
де пінить океан кипучого життя.