Поле. Пути. Могилы
и сплошняком чабрец.
Лес, сахароварни, сёла,
нож и обрез в руке.
С братом пошёл я в повстанцы
(брата смерть прибрала!
за Перекопом на станции
туман по нему рыдал).
Вышли из дома, весёлые
лошади ржали на путь,
тонули озёрные дали
в золотистом меду.
Хлопцы! За вольную волю!
Хлопцы-повстанцы, гуртом…
сердце забилось пистолью
в темень дубовых стен.
В роще засели белые
(ночь за рекою шла).
Звёзды в синь неба бились
и утыкались в шлях.
На миг замолчали ружья.
В том ожиданье был страх,
тёмно-таинственной птицей
в небе блудила душа.
. . . . . . . . . . .
Что это? Запах тины?.
Брат мой, я всё ещё там…
Ах мои верховые
дум моих буйных поля.
Поле. Шляхи. Могили
і чебреці, чебреці.
Ліс, цукроварні, села,
ніж і одріз у руці.
З братом пішов я в повстанці
(брата тепер нема!
за Перекопом на станції
плакав по нім туман).
Вийшли з оселі, веселі
коні іржали на путь,
грузди озерні далі
у золотім меду.
Хлопці! За вільну волю!
Хлопці-повстанці, в гурт…
й серце забилось пістолем
в темний дубовий мур.
В лісі засіли білі
(ніч за рікою йшла).
Зорі в синяву бились
і витикались на шлях.
Змовкли на мить рушниці.
Був в тім чеканні жах,
й темно-таємною птицею
в небі блукала душа.
. . . . . . . . . . .
Що це? Дух баговиння?.
Брате, я досі там…
Ах мої кінні, кінні
дум моїх буйні жита.