Пахнет гречихи косичкой
и полынком молодым.
Снова по старой привычке
гуси спасают Рим.
Песню звучит, словно воздух
прянул с Дуная сюда по степям.
Самые крупные звезды,
в горла летят соловьям.
Здесь каждый миг - неслучайный,
радость хранит и тепло.
Сколько в тебе еще тайны
юной, родное село!
Темной ночною водичкой
время тихонько течет.
Гуси галдят, по привычке
что-то спасая еще.
С украинского перевел А. Пустогаров
Пахне зеленою викою
І полином молодим.
Десь, за прадавньою звичкою,
Гуси рятують Рим.
Пісня з-над річки — панною,
Все про Дунай між степів.
Зорі великі падають
В горла малих солов’їв.
Кожна хвилина — подією,
Радістю і теплом.
Скільки всього несподівано
В ріднім селі збереглось.
Над невеликою нічкою
Час непомітно тече...
Гуси все тихше, за звичкою,
Щось там рятують іще.