1.
Багровый вечер, чернозём и маки,
Багровым застланы небесные столы.
Могила - точно шапка Мономаха
И точно шёпот Мономаха - ковыли.
Всё как и встарь. Орлов криницы поят.
Следы копыт темнеют, точно скань.
Всего восьмисотлетнею травою
Дорога заросла в Тьмутаракань.
Какие степи! А в степях веснянки!
Свобода полная от холода и зла!
Природа радуется, словно полонянка,
Сумевшая из жалкой Кафы убежать.
Багровый вечер, чернозём и маки,
Багровым застланы небесные столы.
Могила - точно шапка Мономаха
И точно шёпот Мономаха-ковыли.
2.
Повыгорало. Суховеи
Натанцевались - не хотят.
И облачко - как будто грезит
О теплом мареве дождя.
Родное всё. И необычное.
Смотрю через июльский жар:
По чудесам биологическим
Зоологические мчат.
И грустно, и немного манит
И краски чуточку резки...
Как будто каменные бабы,
В степи застыли хомяки.
АСКАНІЯ-НОВА
1.
Червоний вечір, чорнозем і маки,
Червоним стелено заобрійні столи.
Могила — наче шапка Мономаха
І наче шепіт Мономаха — ковили.
Все як було. Орлів криниці поять.
Сліди копит, мов потьмяніла скань.
Лише вісімсотлітньою травою
Дорога заросла в Тьмутаракань.
Які степи! Які в степах веснянки!
Яка відсутність холоду і зла!
Природа — наче юна полонянка,
Що з Кафи із плюгавої втекла.
Червоний вечір, чорнозем і маки,
Червоним стелено заобрійні столи.
Могила — наче шапка Мономаха
І наче шепіт Мономаха — ковили.
2.
Повигорало. Суховії
Натанцювались досхочу.
Маленька хмарка — наче мрія
Про тепле марево дощу.
Все рідне тут. І все незвичне.
Дивлюся крізь липневий вар,
Як по дивах біологічних
Зоологічні мчать дива.
І трохи сумно, трохи вабить
І трохи кольори різкі...
Немов маленькі скіфські баби,
В степу застигли хом’яки.