Серебряная рыбка золотая
Блестит в реке слепящими боками.
Я улыбаюсь ей, грозя руками,
Неуловима рыбка, как вода.
Улыбка пала с губ. Уже на дне.
Уже и пот волной уносит в море.
А рыбка плавает. Ей хорошо - ничьею.
А я ловлю её всё в речке по весне.
Сначала для забавы. Просто так.
А после уж всю жизнь. Уже серьёзно.
Упали росы. И исчезли росы.
Октябрь поселился на листах.
Уж не до смеха. Холодом уста
Свело.
И вот поймал.
Вот пальцы колет.
Хватаю - а в ладонях льдинка только,
Серебряная рыбка золотая.
ПОЕЗІЯ
У річці — срібна рибка золота
Виблискує сліпучими боками.
Всміхаюсь їй, загрожую руками,
А рибка невловима, як вода.
Усмішка впала з вуст. Уже на дні.
Вже й піт відносить в море течією.
А рибка плаває. Їй добре — нічиєю.
А я ловлю її у річці навесні.
Спочатку для забави. Просто так.
А потім все життя. І вже серйозно.
Упали роси. Потім зникли роси.
І жовтень поселився на листках.
Вже не до сміху. Холодом вуста
Звело.
І ось впіймав.
Ось пальці коле.
Виймаю — а в руках крижинка квола,
Неначе срібна рибка золота.