Осеннее село и путь.
Как петухи - кусты калины.
Сырой погоды чертовщина
Спадает с неба мне на грудь.
То дождь?
То снег?
Или туман?
А может быть, печаль, и только?
Из хат приземистых дым-сударь
В пожухлый стелется бурьян.
Вот тут я и остановлюсь,
Вот тут, наверно, заночую.
В окошко пальцы защедруют,
Откроют двери - улыбнусь.
Скажу про добрый вечер всё.
И коротко - про ночь и холод.
И вовсе не скажу про голод,
Хотя про добрый вечер - всё.
Хозяин дома мне в ответ
С улыбкою войти попросит.
Оконце, маленькая осень,
Висит на беленькой стене.
И заночуем за столом
Хмельные, но не от хмельного...
А завтра будет вновь дорога
И вновь - такое же село.
ПОДОРОЖНІЙ
Кущі калини — мов півні.
Осіння путь. Село осіннє.
Погоди мокре чортовиння
На груди падає мені.
Це дощ?
Це сніг?
Чи це туман?
А може, просто сум, та й годі?
Із хат низеньких дим-добродій
В пожовклий стелиться бур’ян.
Отут, напевне, зупинюсь,
Отут, напевне, й заночую.
У шибку пальці защедрують,
Відчинять двері — посміхнусь.
Скажу про добрий вечір все.
І коротко — про ніч і холод.
І зовсім не скажу про голод,
Хоча про добрий вечір — все.
Господар теж в одвіт мені
Всміхнеться і ввійти запросить.
Віконце, мов маленька осінь,
Висить на біленій стіні.
І заночуєм за столом
Хмільні, але не від хмільного...
А завтра знов така ж дорога,
А завтра знов — таке ж село.