Прокляті орки, вам мої віршІ,
бездушним, бездуховним ні до чОго.
Катюги, бузувіри, до межі
дійшли, забувши заповіти Бога.
Недовго землю плюндрувать чужу,
недовго руйнувать чужі святині,
вогнем на вас проллється небо сине!
Не вірите? Я знаю, що кажу!
Бо є у нас на всіх одна мета,
загнати вас назад в болОта дикі,
відбудувати села і міста,
вписати на ікони нові лики
Героїв, їхні душі в небесах...
"Бо ми народ, якого правди сила!.."
Піднімем "двоголового" на вила,
щоб жах побачить в орківських очах.