Спокоен я, как тихая вода,
имею я в себе довольно силы,
чтоб не бояться даже и тогда,
когда в глаза заглянет рукокрылый.
Когда забьются крылья надо мною,
ужалит взгляд, налитый кровью вщерть,
то будет песнею немою
единственное слово - смерть.
Ведь даже призрак чёрный смерти
души моей не растревожит струн.
О Боже, дай, чтоб даже самый грозный
меня бы не согнул бурун.
О Боже, дай, чтоб я в том состязанье
стоял, скале подобно, против орд,
чтоб смерть моя была - прощальный
гармонии аккорд.
24 марта 1932
De Morte IV
Я є спокійний, наче тиша на воді,
я маю досить, досить сили,
щоб не боятись навіть і тоді,
коли загляне в очі лилик.
Як затріпоче крилами над мною
і вжалить зір, налитий кров’ю вщерть,
то буде мовою німою
одне-одніське слово — смерть.
Бо навіть привид чорний смерти
душі моєї не розстроїть струн.
О Боже, дай, щоб навіть впертий
мене ніколи не зігнув бурун.
О Боже, дай, щоб я в змаганні
стояв, мов скеля, проти орд,
щоб смерть моя була — останній
гармонії акорд.
24 березня 1932