Да, это правда: кровь с камней смывает дождь,
и алая косынка месяца стирает,
но ваши имена багряных ярче роз
на плитах незатёртых в памяти пылают.
Боролись вы с упорством, грезили и жили,
вам нравилась суровость, нам - гульба,
и вечность ясная в глазах у вас светилась,
когда вонзалась в сердце пуля, как звезда.
Декабрь 1934 года
Слово до розстріляних
Це правда: кров з каміння може змити дощ,
червона місяця хустина може стерти,
але наймення ваші багряніш від рож
горять у пам’яті на плитах незатертих.
Змагались ви уперто й мріяли, й жили,
кохались у суворості, як ми у гулях,
і ваші очі сяли вічністю, коли
у серці, мов зоря, застрягла біла куля.
Грудень 1934