Поедем снова за руном заклятым.
С ладони ветра, что прощался с нами, горсти
зари погаснувшей упали, как подарок.
Вперёд! Семь миль любви, и после - миля грусти.
В метели образов поэзия и буря.
Дороги лента в солнечный связалась узел.
Склоняюсь пред тобой, о пани вихрей пыльных,
со звонким диском лет эпическая муза!
Два скакуна из снега, пены, тёмное дно страсти,
всю жизнь мою взяла ты в пальцы, как баллончик (balloonчик),
уже на пятой миле ляжем отдыхать
на лопуховый лист родившегося солнца.
Лилеи молока и пенья над провалом,
где кублится и сонно булькает болото.
Восьмая миля горечи нам губы опаляет
хмельнее, чем заря, короче, чем минута.
8 января 1936
Руно
Поїдемо удвоє по закляте руно.
З долоні вітру, що прощався з нами, грудка
погаслої зорі упала, мов дарунок.
Вперед! Сім миль кохання і остання — смутку.
В завії образів поезія і буря.
Дороги стрічка зв’язана у сонця вузол.
Клонюсь тобі, о пані кучерявих куряв,
що дзвониш диском літ, струнка епічна музо!
Два коні з снігу й піни й дно кохання темне,
моє життя взяла ти в пальці, мов балончик,
і аж на п’ятій милі спочиватимемо
на лопуховім листі молодого сонця.
Лілеї з молока і співу над проваллям,
де кубляться й булькочуть сонні трясовини.
Ось восьма миля смутку і уста, що палять
хмільніше від зорі й коротше від хвилини.
8 січня 1936